МЕТОДИКИ ЛІКУВАННЯ

Трофічна виразка – виразка, що не дає позитивної реакції на лікування протягом 3 міс або не загоїлась протягом 12 міс.

Відповідно до статистичних даних на виразки лише венозної етіології страждає 0,6-3% населення. 

Причин формування трофічної виразки - безліч. За­­звичай, виразки кінцівок розцінюються як венозні. Проте, за статистикою, венозна етіологія визначається лише у 50% пацієнтів, а у 10% хворих – виразки артеріального походження, у 20% – змішаного і ще у 20% – патологія виникає з інших причин (Wittens C., Davies A.H., Bakgaard N. et al., 2016).

Більшість дослідників вважають, що виникнення венозних виразок здебільшого пов’язано з неспроможністю перфорантних вен. У той же час у трьох різних дослідженнях (Hanrahan L.V. et al., 1991; Labropoulos N. et al., 1995; Labropoulos N. et al., 1996) продемонстровано, що 74-93% пацієнтів мають недостатність поверхневих вен, а поверхневий патологічний рефлюкс є єдиним порушенням у 17-54% випадків. У 60,3% хворих знаходять неспроможні перфорантні вени у комбінації з іншими, у 59% – визначається неспроможність або оклюзія глибоких вен і лише 5-10% осіб мають ізольовану недостатність перфоратнтних вен.

Тип пошкоджених вен зумовлює вибір підходів до ведення пацієнта.

Згідно з результатами дослідження Effect of Surgery and Compression on Healing and Recurrence (ESCHAR, 2004), компресійна терапія є першим важливим кроком у лікуванні венозних виразок.

Ми широко  використовуємо в своїй практиці такі варіанти компресії як пов’язка Унна (Varolast), чотирьохкомпонентну пов’язку. Доведено, що застосування еластичного бинта не забезпечує належних умов для функціонування м’язової помпи і для ліквідації венозного застою. Згідно з результатами Кокранівського огляду «Компресійна терапія венозних виразок нижніх кінцівок» (S. O’Meara et al., 2012), чотирьохкомпонентні компресійні пов’язки мають перевагу перед іншими видами компресійної терапії щодо більш швидкого загоєння венозної виразки.

Для захисту навколишньої шкіри від виділень із виразки використовуємо стероїдні мазі, цинкову пасту. У разі гнійних виділень місцево застосувуємо антисептики із перевагою препаратів срібла,  бетадину. Некректомія і звичайні пов’язки сприяють прискореному очищенню рани.

Основу лікування венозних виразок становить корекція порушень венозного кровоплину. Для збільшення шансів загоєння виразки використовуємо хірургічний стрипінг або ендовенозну лазерну абляцію разом із компресійною терапією (при цьому перевага надається абляції). За наявності патологічних перфорантів усуваємо шляхом перев'язки. Первинне лікування пошко­джених судин без усунення вертикального рефлюксу є малоефективним.  Пацієнтів із оклюзією або стенозом клубових вен направляємо на ангіопластику зі стентуванням до колег з РКВХ НВМКЦ.

​